Сторінка:Меморандум Української Комуністичної Партії Конґресові III. Комуністичного Інтернаціоналу. 1920.pdf/29

Ця сторінка вичитана

бліки і свойого економічного, політичного і партійного центра.

Ті стремління внутрішніх сил показалися і в організації бувшої Української Комуністичної Партії (боротьбістів), яка однак по своїй непережитій дрібно-буржуазній есеровській природі, по слабости ідеольоґічних льозунґів і при відсутности твердих орґанізаторських кадрів, не справилася з цим завданням, котре взяти на себе хотіла. Втягаючи в себе без розбору розкладаючуся дрібно-буржуазну стихію і не переваривши її в комуністичному кітлі, під впливом сильного окруження, і провідників К.П.б.У., доходячого до тероризму, опинившись зі своєю хитающою масою і тактикою поміж двома центрами К.П.б.У. і У.К.П., партія боротьбістів неминуче мусіла розпастися. Це і сталося, при чому її вожди, одні добровільно, а другі з примусу, пішли в К.П.б.У.; пролєтарські елементи осталися на розпуттю, з яких небагацько йде в У.К.П., а дрібнобуржуазна стихія, що ранше йшла за партією боротьбістів, відорвалася від неї, розбрилася або пішла в контрреволюцію.

Слід при цьому замітити, що навіть руські елєменти українського пролетаріату за останні часи сильно еволюціонізують в напрямі і в союзі з українською стихією — до творення українських центрів. Цей рух