Сторінка:Меморандум Української Комуністичної Партії Конґресові III. Комуністичного Інтернаціоналу. 1920.pdf/27

Ця сторінка вичитана

і культурнім (з огляду на національний гніт) степені розвитку. Це можна сказати з іще більшим натиском і про сільський півпролєтаріят і про бідне селянство, хоча і тісно звязані з українським промислом, але відірвані від верхів російського пролєтаріяту.

Це відношення соціяльних сил України представляється в цифрах схематично в слідуючий спосіб: пролєтаріят 15 %, півпролєтаріят, бідніше селянство 30 % і середнє селянство 45 %. Розглядаючи пролєтаріят України по територіяльному і національному походженню (статистика з 1897 р.), видимо, що 84 % є місцевого, а 16 % захожого пролєтаріяту; по національному походженню 72 % українського, а 23 % чужонаціонального (російського і жидівського). При чім це національне відношен­ня по осібним ґрупам слідуюче: поміж промисловим пролєтаріятом українців коло 50 %, серед непромислового більше чим 85 %.

Таке відношення соціяльних сил на Україні привело до цего, що керуючу ролю в українському пролєтарському рухові грали російські і зрусифіковані верхи робітничої кляси, які льоґікою попереднього свого розвитку і звязків з Росією не зрозуміли тенденції української революції, що началась як національна революція і видвигнула проблему створення свого економічного, політичного і культурного