їнської революції, результатом імперіялістичного наслідства старої Росії, яке не пережила К.П.(б.)У.; все те зупиняло консолідацію внутрішних соціяльних сил української революції і утруднювало доспівання і кристалізацію українського комуністичного пролєтаріяту.
Тільки кинувшись в цю боротьбу, партія, яка ще не закінчила свою комуністичну еволюцію і не була достаточно обізнана з положенням і своїми силами, при кермі якої були напів пролєтарські елементи, в звязку з починаючою розростатися петлюрівщиною, мусіла піти не деякі уступки дрібнобуржуазним есеровським елєментам, змягчила в другій редакції приказ Всеукревкома, Ч. 48 відносно Петлюри, замінила слово „Зрадницька Директорія і Петлюра“ словами „зрадники українського трудящого народа“.
В той-же час петлюрівщина поставила своїм завданням не допустити Всеукраїнський Революційний Комітет до обєднання всього повстанського руху і захоплення влади на Україні.
З самого початку революційні відділи стали заповнятися контрреволюційними елєментами, почались погроми жидів і розклад. Партія опинилася захоплена зі всіх сторін контрреволюцією, тому її проводирі спонукані були вивести свої війська на тері-
