По захопленню влади Центральною Радою і проголошенню Української Народньої Республіки, українська соціялдемократія згубила клясові позиції, в ній взяли верх опортуністичні елєменти, а її провідники потягнули партію в табор буржуазії. Національна війна задержала диференціяцію в українському народі.
Треба зауважити, що провідники совітської влади на Вкраїні з початку старалися запозичити форми, що їх створила національно-буржуазна революція, в інтересах пролетарської революції і признавали українську народню робітниче-селянську республіку, створюючи народній секретаріят, як орґан влади і т. д.
Але маси руського й русифікованого городського пролєтаріяту та їх партій, та орґанізація К.П.(б)У. були натільки непідготованими до такої політики, що в своїй боротьбі проти дрібнобуржуазної Центральної Ради нищили все українське взагалі, не рахуючись з плянами своїх офіціяльних провідників із народнього секретаріяту.
Зрада Центральної Ради, союз її з німецьким імперіялізмом, поражка першої радянської влади на Вкраїні і гетьманщина обнажили клясову боротьбу, і в українській соціялдемократії став наростати роскіл: в середині її повстала ґрупа незалежних.
