Сторінка:Меморандум Української Комуністичної Партії Конґресові III. Комуністичного Інтернаціоналу. 1920.pdf/10

Ця сторінка вичитана

періялізмом стояла на революційній національній і клясовій позиції, чому дала вираз резолюція IV. конґресу У.С.Д.Р.П. у вересні 1917 року, де вказується на перехідний характер революції, на стремління трудящих мас до усунення капіталізму і переведення соціяльної революції, і де видвигнуто проблему революційної влади робітників, селян і салдатів. Цей період вважався в українській соціял-демократії „большевицьким“, хоча цей „большевизм“ підтримувався більше національною боротьбою чим клясовою.

В той час українська соціялдемократія здобула великий вплив в масах українського пролетаріяту і втягнула в свої ряди широкі робітничі слої, звязані зі стихійним національним і соціяльним рухом народніх мас. У всіх промислових районах України У.С.Д.Р.П. мала свої великі орґанізації, рахуючи десятки тисяч членів партії, а в деяких районах, як напр. в Криворіжжі, мала за собою більшість пролетаріяту. Таким широким впливом У.С.Д.Р.П. на українські робітничі маси, найбільш звязані з українським селянством, і пояснюється керуюча роль У.С.Д.Р.П. в першому етапі української революції до листопада 1917 р.

В цій національній революції російська соціялдемократія (большевики), [нинішна Ко-