Сторінка:Марк Твен. Пригоди Гука. 1922.pdf/218

Ця сторінка вичитана

Не маю більше що до писаня; і я з того дуже вдоволений, бо: коли-б я був знав, яка то праця написати книжку, то був би не зачинав… Другий раз певно не зачну.

Здаєть ся менї, що з виправи до краю Індийців нїчого не буде, принайменше не тепер, тітка Сальця хоче стати моєю матїрю, се є взяти мене за свого сина й уцивілїзувати мене. Чи видержу? Пробував я вже тих ласощів… пробував і… і…


Я скінчив.

Остаю з поважанєм

ГУК.



КІНЕЦЬ.