Щось гейби запекло діда у серце, щось привиджується дідові, але він не хоче цьому вірити, аби командант на його невісточку закусив зуби. Але тота його ґаздиня таки до очей йому тото уповіла. Видко межи ними був якийсь колот[1] через його невістку, видко щось там коїться, та не знати що́: чи командант сам кинув око на невістку, чи гилить її комусь? Ледви він сам схоче під невістку підсипатися, коли дома свою ґаздиню має. — Але і панотця гляба ревнувати, бо панотець заходить собі із своєю ґаздинею, так як з жінкою вінчаною, і так щире її виряжає та її голубить та над нею розщибається, як рідний чоловік над жінкою справедливою. Хотьби прем його наставники духовні заборонили йому шлюб брати, то він тоту заборону де́сь чує, бо він певне сам собі дав шлюб потайки так, що наставники не знають, — ну і має шлюбну жінку в хаті. Наставники гадають собі, що він парубочить та й на костел робить а він собі вінчану жінку тримає та й на свої діти робить. Але бо цей панотець ще молоденький, ще й селом до челяди прилипає, ще й любаски має! Та хоть би він прилип до невістки, то ізза попа нема стиду та й дід непотрібно журиться за невістку. А як він змовився з командантом і хоче якогось барабу на талані розмістити — та його з невісткою звінчати, то це гірше може бути, бо невістка попа послухає та й
17
- ↑ Колот — колотнеча.
