Сторінка:Марко Вовчок. Кармелюк (Краків, 1940).pdf/4

Цю сторінку схвалено
I.

Хто бував на Україні? Хто зна Україну?

Хто бував і знає, той нехай згадає, а хто не бував і не знає, той нехай собі уявить, що там скрізь білі хати у вишневих садках, і весною… весною там дуже гарно, як усі садочки зацвітуть і всі соловейки защебечуть. Скільки соловейків тоді щебече — і злічити, здається, не можна! Одного разу у дорозі вилучилося мені заночувати на селі у маленькій тихій хатці, у вишневім садочку. Приїхали ми пізно ввечорі й зараз спати полягали. На селі хутенько, як сонечко закотилось, помовкли голоси і рух усякий помер.

Усе округи дуже тихо було — чутно тільки шорошить листя під віконечком, та леління води річкової коло млина, та десь недалечко хтось потихенько дитину люляв — і очі стулялися. І вже почало снить і марить, що бистра річка, що як минали — в очі блиснула, припливає усе ближче та ближче, що дерева ростуть й шелестять не під віконечком, а під самісінькім узголовячком і дитинка небачена, колисана узяла на себе лик прудкого, змореного хлопчика, а та, що його колисала — лик молодої славної, задуманої козачки. Коли під віконечком соловейко у вишнях свиснув, трохи оддалік другий, третій, і вже не знаю, скільки їх почало посвистувать, наче вони б перегукались. Перегукались-перегукались та потім як усі разом укупі защебетали, — усе поглушили: ні