|
Зза дерева веселого, |
Ах, що то яка пісня була!
Проспівав він та й замовк, і тоді ледви схаменулася стара мати й каже:
— Кармелю! Де, в кого ти навчився такої пісні!
Кармель іздригнувсь, почувши голос, — пізнав неньку й одказав:
— Сама ця пісня в мене склалась.
І вже які він пісні складував і як їх співав, Господи, милий Боже! Чарівничі це були чисто пісні!
Іншому трапилося підслухати, як він співав, і дещо переняти — тільки що не на веселі радощі ці пісні були складені, і хто їх перейняв, хто почув, кожен голову схилив і задумався.
Одного разу поїхав Кармель у чуже село, верств, може, за двацять неміряних, у млин. Рано пораненько він виїхав і довго їхав усе полем. Ранок був ясний-найясний і теплий-найтеплий; поле зеленілось, як аксамит зелений, росиночки блискали, сонечко зіходило, жайворонки співали під оболоками; по ночнім дощику порох ледви знімавсь над шляхом, — свіжість така округи, і широта, і благодать, що не надихаєшся. Він усе їхав та співав, то тихенько співав, про себе, то
