«Я — вкраїнець. Мій прадід зостався тут підчас французької війни. Мене звуть Свирид Рено!»
Чоловік добув пару залізничних посвідок на ім'я Свирида Рено, диспетчера, православного, інваліда германської війни; працює на станції Перевіз 10 років.
Політком роздивився посвідки й замислився.
«Чому ви не пішли робити тут на залізниці?»
«Я не хочу прикріплятися тут. Я прийду додому зі своїми, я можу робити канцелярську роботу — можу стати за рахівника».
Політком поміркував ще з хвилину. «Гаразд» — сказав він, узяв перо й написав записку.
«З цим підете в рахівничий відділ. Бувайте здорові!»
І політком присунув до себе стос паперів.
Чоловік не відходив і не брав записки.
«Чого ви не йдете? Не затримуйте мене, товаришу!»
«Я дуже хотів-би просити… Я з учорашнього дня нічого не їв».
«А!»
Політком черкнув ще одну записку.
Рено взяв обидві записки, обережно сховав свої документи, загорнувши їх у клаптик замусоленого паперу, й вийшов.
Рено служить за рахівника в великій кімнаті число 8. Він трохи погладшав, обличчя стало спокійніше.
Рено — прекрасний рахівник. Він працює швидко й точно.
Поруч за маленьким столиком сидить машиністка Женечка й базікає час-від-часу з Валічкою.
(Валічка старша і в неї є чоловік).
Вони балакають про Свирида Рено.
«Дивна річ, цей хохол, хамлюга, а така в нього фамілія. От як-би мені таку, а то — на тобі — Євгенія Кондратенко».
