Сторінка:Майк Йогансен. 17 хвилин. 1925.pdf/40

Цю сторінку схвалено

заробітчанина, під наївного бухгалтера, під шикарного службовця Кожтреста.

Старий притулився спиною до напису

ИГРА НА ДЕНЬГИ
СТРОГО ВОСПРЕЩАЕТСЯ.

й дивився, як спійманий фраєр виклав на зелене сукно червінці й висипав срібло.

Старий машинально помацав кешеню й ніби злякавшись вискочив з більярдної.

Стемніло. Зникли червоні хустки, робітники спішили додому, дядько ладнався спати коло ґанку.

Поспішалися дами, що продаються оптом на термін не менше двох тижнів і ліниво ваги-переваги йшли дами, що продаються вроздріб на термін не менше півгодини й не більше, як на одну ніч.

Гімназіяльний учитель спішив — він віддав серце Керенському на ціле життя.

Він повернув на Усівську й вийшов над залізницю. З Київа пригурткотів потяг, що не привіз йому його сина.

Я прикурив у проститутки й став.

Старий дивився не на потяг, а на двері з табличкою лікаря.

Потім він повернув, зачепив мене полою свого пальта й пішов назад.

Лихтар виблискував на оксамитовому комірцеві — він ішов правим боком назад, нічого не бачучи й спиняючись на секунду, коли ноги відмовлялися йти.

Я хотів наздогнати його й спитати про його сина, але дві проститутки ніби ненароком перепинили мені дорогу. — Дєвочки, сказав я ласкаво, пустіть, не валяйте дурня, мені не скучно, бачите он того старого!