З ділової пропозиції нічого не вийшло. На цей раз Ганек не міг погодитися на Рейнекові умови. Він уже налагодився йти, коли німець раптом спитав:
«Ви знаєте, що в мене є доросла дочка?»
Василь не найшовсь навіть, що одповісти.
Тоді німець підвівся, підійшов до дверей, замкнув їх ключем і поклав ключа собі в кешеню.
«Ви знаєте, що в мене є доросла дочка?» — запитав він удруге.
«Знаю» — одповів Ганек.
«Ви маєте якісь наміри шлюбні?» — спитав німець.
Думки блискавичним вихорцем закрутилися в Ганековій голові. Він подивився на Рейнеке, потім на вікно.
«Вікно зачинене» — запобігливо поінформував Рейнеке, спіймавши його погляд. «Прошу вас негайно дати мені відповідь. Ви бачилися з моєю дочкою привселюдно в ресторані. Ви приходили обідати до мене для того, щоб із нею побачитися. Я жду вашої відповіди».
«Я не маю ніяких намірів» — сказав Василь рішуче.
«А, ви не маєте?» — грізно спитав Рейнеке.
«Не маю. Одчиніть двері!» — майже вигукнув Ганек.
«Стривайте!» — гукнув Рейнеке і, різким жестом висмикнувши з столу шухлядку, почав нервово длубатись у ній.
Ганек схопився і кинувся на нього. В цей момент Рейнеке кинув на стіл якийсь папірець.
«Читайте — наказав він рішучим голосом.
Ганекові враз полегшало — револьвер не з'явився на сцену. Він узяв папірець і став читати так, щоб йому видко було найменший рух Рейнеке.
На папірці стояло:
