Сторінка:Майк Йогансен. 17 хвилин. 1925.pdf/31

Цю сторінку схвалено

Василеві не так хотілось обідати з сім'єю шановного Гаррі Рейнеке, як посідити десь у садку віч-навіч із дівчиною. Одначе він одягся й пішов.

В невеличкій їдальні з темного дерева Василя посаджено поруч з самим Рейнеке й напроти Ельзи.

Шановний розпитувався про Радянську Вкраїну, указував, що він сам соціяліст, тоб-то наслідує заповіти фон-Лео фон-Толстої і раз на тиждень замість м'яса й усякої страви п'є саме молоко.

Втім він уважає всеж-таки, що:

«Большевисмус іст антисоціялісмус», але коли йому доведуть протилежне, то він охоче згодиться…

Василь слухав і одно зиркав на Ельзу. Та сиділа й ні пари з вуст. Де поділись блискавичні погляди й чарівна усмішка — все це діставалося тарілці.

Василеві здавалося, що вона трішки ніяковіє, коли фатер починав розводити теревені про «соціялісмус».

Він спробував сказати, що між Лео фон-Толстої та соціалізмом є принципіяльна ріжниця, але старий враз перекинув його цитатою з Трейчке, що, мовляв, соціалізм властивий лише духові єврейської раси, а германська раса плекає здоровий індивідуалізм.

— «Ми, німці — ті-ж самі елліни», — закінчив шановитий кооператор і запалив сигару.

Василь, що не звик до Трейчке, трошки здивований глянув на «елліна» й закурив і собі.

Старий розводився ще з чверть години. Ельза тим часом зникла й Василь, спіймавши облизня, пішов додому, вирішивши більше до Рейнеків не ходити.

Але за днів двоє він одержав ділову пропозицію в справі закупівлі української сировини.

Він прийшов ще раз і потрапив на сніданок. Рейнеке так запрошував сісти, що не можна було одмовитись. Ельзи за столом не було.

Проковтнувши якийсь шматок, обоє пішли до кабінету.