«Не можу пригадати, де я вас бачив» — сказав він упевнено.
«Уявіть собі, я теж не можу пригадати» — посміхнулась дама.
«Ви в той бік?» — запитав Явень. Дама кивнула головою, Явень узяв її під руку.
«Я живу тут недалечко» — сказала вона.
«По Пушкінській?»
«По Пушкінській. Уявить собі: зо мною трапилось нещастя».
«Що таке?» — весело запитав Явень.
«У мене вмер чоловік» — сказала вона сухо. — «Його треба ховати, а грошей нема».
«Оце тільки й нещастя?» — посміхнувся Явень. — «Я спробую вам допомогти грішми. Воно, правда, таке не що-дня трапляється».
Дама починала його цікавити. В неї єсть юмор. Це інтелігентна женщина — можливо, аристократка!
Явень притулив її руку ближче до себе.
Вони перейшли квартал.
«Ось тут» — сказала дама. Явень кинув блискавичний погляд на табличку — 67 і вони ввійшли в двір.
То була добре обставлена кімната. Правда, біля дверей стояв брудний стілець з примусом і лушпинням од картоплі. Явнів погляд упав на зачинені двохполовинні двері.
«Сідайте» — сказала вона.
Явень добув цигарку, запалив і сів. Вона взяла в його цигарку, підійшла до дверей, закинула гачок і раптом, сівши коло Явня, обняла його шию й швидко поцілувала. Потім вона почала розстібувати блузку.
Явень не поспішаючи розстібував сандали.
«Слухайте, а де-ж ваш чоловік? Він нам не заважатиме?» — спитав він саркастично.
Вона вказала на зачинені другі двері.
Явень приклав руку до її грудей.