Підійшов офіцер.
«Куди йдеш, жидівська морда?»
«Іду до міста».
«До міста? Руки вгору! Обшукать його!»
Чоловік звів руки вгору.
Підійшов салдат, облапав плечі, стегна, халяви.
Нічого.
«Чого тобі в місті?»
«Голодний сиджу. В місті родичі багаті. Сім'я-ж моя тут зостається, коло вас. Пустіть ради Христа».
«Ради Христа! Як ти смієш, стерво, це слово в рота брати? Обшукать його ще раз!»
Знову почали лапати.
Обмацав стегна, халяви, схопив за поли.
«Єсть!»
Загнув полу — бравнінг.
«Так ти по хліб до міста йдеш?»
Офіцер розмахнувся й ударив у зуби. «Розстрілять тут-же!»
Зняли шинелю, сорочку, чоботи.
Земля вохка, росяна — теплі спітнілі ноги вгрузли в землю.
«Семенчук, дай йому лопату, одведи в ярок і одправ його в місто по хліб. А що це таке? — Р-С-Д-Р-П… більшовиків. Візьми — покладеш йому в могилу».
Жмут посвідчення. Ленінська картка.
Ідуть.
Чоловік з лопатою попереду, салдат з винтовкою позаду.
Прийшли в ярок.
«Копай!»
Почав копати.
Викопав один штих, став, спочиває, — серце закалаталося. Лопата на плечі.
Постояв з хвилинку, став копати другий.
