За верству — Стеблинка, що доходить скрайніми хатами до станції Перевіз, де Свирид Рено служив диспетчером. Дядько — стеблинський… Світає…
«Стій».
Підводу оточують салдати в англійських шинелях. Рено злазить з підводи.
«Покличте сюди чатового офіцера» — каже Рено.
«Я — полковник Двигубський».
Потім він виймає ленінську картку й залізничні документи й шпурляє їх дядькові.
«Візьми собі це сміття» — каже він. «І дуй у село, не оглядайся».
Дядько забрав документи й поїхав.
«Так то полковник. Он чим тут пахне»…
Дядько Пилип сам із Стеблинки. Село бідне, — тільки тим і живуть, що возять у повітовому місті та служать, хто може, на залізниці.
Дядько Пилип під'їжджає до хати, випрягає кобилу, заводить її й подається до хати.
Вдома дядько Пилип зустрічає кума.
«Здоров, куме!»
«Здоров!»
«Яка тебе нечиста сила занесла з міста сьогодня?»
«То й правда, що нечиста сила. Віз отаку цяцю в свитині й чоботях. Все нічого. Їдемо, куримо.
Коли приїжджаємо, зскочив з воза. «Я — каже — полковник!»
І тиць мені оті бамажки».
Дядько Пилип витягає ленінську картку й залізничні посвідчення.
Кум бере посвідчення й картку й міняється на лиці.
«Що з тобою, куме? Що ти там учитав?»
Кум не одповідає — він розкрив ленінську картку й вдивляється в підпис.