I. Психологічної мотивації вчинків дієвих людей в оповіданні власне майже немає. Рухи Комбо, Страттона, капітана Гейнса, начальника порту, Сема Джонсона, дочки начальника тюрми ми надибуємо в розділі структурної мотивації. Їхня психологічна природність не потрібує ніякої мотивації, — вона просто випливає з даної ситуації. Ми вже вказували, що дане оповідання має переважно структурну мотивацію. Є психологічна характеристика рекрута Аштона, але й вона звязується з механічним фактом саме його рекрутства, недавнього перебування в війську.
Бодай що не єдиний серйозний факт психологічної мотивації це — дзвін. Для того, щоб пояснити останнє почуття Комбо, дзвін зустрічається раніше в кількох натяках в оповіданні. Ці натяки мусять закласти в мізкові читача певну підсвідому базу для того, щоб потім цілком очевидною й навіть неминучою здавалась передсмертна думка Комбо про шибеницю, ту шибеницю, од якої він утік так щасливо. Треба сказати, що тут легко можна було обійтися без таких натяків, але вони надають кінцеві велику емоціональну силу.
II. Психологічне виправдання розвязки під поглядом почувань читача.
Жахлива смерть Комбо вмотивовується так: 1) конокрадство, 2) вбивство, 3) відмова від послуг пана, 4) походження від чорних дикунів, 5) спритність і самостійність злочинця, 6) ограбування банку, 7) глузування з Страттона.
Сім смертних гріхів проти буржуазного ладу! Останній гріх — це жарти з богом. Можна втекти від помсти буржуазного суду, але не можна врятуватись від кари буржуазного бога.
Для автора ця мотивація здавалася цілком достатньою, — і вона, безперечно, була достатньою для його
