Сторінка:Леся Українка. Первісні люде. Світ, відомий давнім людям. Прага, 1923.pdf/4

Цю сторінку схвалено
Первісні люде.

Ніхто не знає напевне, відколи живуть люде на землі. Відомо тільки те, що від тої пори, як вони настали, пройшло далеко більше, як шість тисяч літ (а ще не так давно люде думали, що цілий світ створений тільки шість тисяч літ тому). Що люде дуже давно живуть на землі, про се довідалися тоді, коли почали знаходити кістки людські разом з кістками так званих «допотопних» звірів, себ-то доісторичних; звірі тиї давно вже згинули зо світу, і тільки з кісток їхніх довідалися, що вони колись жили. Кістки тиї знаходжено дуже глибоко під землею, се значить, що їх довго заносило землею, — можна ж собі здумати, скільки то треба часу, поки поробляться такі великі земляні наноси[1]. Але, як видно, люде ще давніше на світі жили, бо при знайдених людях була різна камінна зброя, а певне ж був такий час, коли люде не мали ніякої зброї. Камінна зброя так само, як і зброя костяна, найдавніша, яку тільки знаходжено. Певно була у первісних людей і деревляна зброя, але ж дерево не може доховатися від

  1. В одному місті в Голандії люде, копаючи, докопалися до цілого лісу, поваленого й закам'янілого, під тим лісом був ще другий ліс, а під тим ще й третій, та вже аж під тим третім знайшли людські та звірячі кістки.