Наприклад, Радек, референт справи „Економічні наслідки берестейського договору“, говорив між иншими:
„Не буду вам нагадувати, скілько втратила Росія, втративши Польщу, Литву, Прибалтійський край, Україну і згубивши поки що, фактично, донецький басейн. Це означає втрату в 40% промислового пролєтаріату і промислової продукції. Це означає втрату важних джерел сирівця як донецький басейн, котрий доставляв нам чугун і вуголь. Ви розумієте знаменито, що значить, коли Росія втратила 90% цукрової промисловости. Ви розумієте знаменито, що значить втрата цих областей, з котрих Росія одержувала злишок хліба, який служив засобом для торговельного балансу. Теріторіяльні втрати Росії дуже великі і кольосальні втрати продукційних сил Росії. В першу чергу Росія втратила 40% клясіфікованих робітників. Сирівця і спеціяльно чугуна та сталі ми втратили около 70%“. (Труды , ст. 15).
„Між відорваними частями Росії істнує глубока економічна звязь, вони складали навіть в цьому громадянстві протирічій, яким являється капіталізм, один економічний орґанізм“ (ibidem ст. 18.)
Ломов говорив: „Україна являласа тим резервуаром, звідки Великоросія черпала свої хлібні запаси“ (т. 24). „Взаїмне тяготіння України з Великоросією на стільки
