|
Тактичні причини не дозволяють нам друкувати цих кілька критичних заміток з приводу харьківської резолюції в справі взаїмовідношення Росії і України на сторінках нашої ґазети, друкуємо їх тому на правах рукопису, призначаючи тільки для здісціплінованих і переконаних комуністів. | |
| 15. серпя 1920. | |
| Ред. „Нової доби“. |
Точнійше: єдина, неподільна совітська Росія, чи соціялістична федерація незалежної, Української Соціялістичної, Радянської Республіки з соціялістичною, совітською республікою Великоросії і иншими радянськими республіками, що потворились на руїнах бувшої царської Росії? — ось питання, яке займало головну увагу учасників нарад IV. Всеукраїнського Радянського Зїзду, що відбувся недавно в Харькові, цеї найвисшої законодатної інституції українського народу. Резолюцію, яку приняв зїзд в цій справі, подаємо в точному тексті при кінці цеї статті. Зїзд станув на становищі політично-державної єдности і злиття України з Великоросією і в цьому дусі приняв закон.
Чи ми, українські закордонні комуністи, можемо бути вдоволені з цеї резолюції?
