Сторінка:Левинський В. Єдина неділима совітська Росія? 1921.pdf/14

Цю сторінку схвалено

світ божий Рада — партія лагідно твердить про самовизначення.

„Травень. Рада піднімає голову. Червень—липень. Рада намагається стати на ноги — покровительственне самовизначення. Вересень. Про Раду майже забуми. Жовтень — Рада брикається — співчуваюче (не розібрали) самовизначення.

„Листопад—Грудень. Рада оголошує грозний ультіматум і… право націй на самовизначення.

„Січень. Рада передана — анафема Раді. Травень. Рада повалена, повний крах українського націоналізму… Право націй на самовизначення, нерухоме, як скеля і, як камень нічого не вимовляюче.

„Що мінялася тактіка відносно українського національного руху, що не зразу роскусили Раду, ще мало біди, — біда, що в усіх цих головокружительних змінах курсу не було ніякої внутрішньої льоґіки. (А зараз є?)

„Бували випадки, коли одночасно давалися виключаючі одна одну діректіви (а зараз не даются?), так, наприклад, на бій з українським шовінізмом, з сунувшою з півдня дрібно-буржуазною реакцією, благословлялася десніцею Совітська Україна, шуйцею — Донецька Республіка. Мимоволі нагадується український анекдот про бабу, що ставила