велике, що ці два райони будуть необхідно змагати до возєдинення… (ст. 25 ).
Оболенський: „В розриві Росії на дві части — на північ і полудне — Великоросію і Україну — виразилось в розширеному масштабі, у великому розмірі, у виді ґеоґрафічного розділу, державно-правового розділу, як раз той сам розпад і розділ двох основних галузей продукції. Україна як раз представляє собою область з одної сторони ізбитку хлібів, а з другої область, що дає сирівець. У відношенню до півночі, що потрібує сирівця, до промислової півночі, Україна являється джерелом заосмотрювання обробляючої промисловости“ (ст. 58).
„Привернення звязку між Україною і Великоросією — повинно бути переведене шляхом революційної боротьби робітників і селян усеї Росії. Але замість того, щоби повторяти робітникам: „коли ви зберете 25.000 людей і зробите продовольчий відділ, то найдете хліба в ізбитку“, замість того всю енерґію ужити на те, щоби сказати: „ви повинні вести роботу революційним шляхом, розрахованим з революційною діяльністю робітників і селян України для установлення нарушеного звязку, і тільки тоді у вас будуть хліб і праця“.
Коли ми скажемо це просто, буде це користнійшим, чим будувати рожеві утопії
