Сторінка:Коцюбинський М. Коні не винні (Ляйпціг).pdf/25

Цю сторінку схвалено

весь червоний і мокрий, тупав ногами і так махав руками, наче перед ним була не жінка, а навісні козаки.

Так з розмови нічого й не вийшло, тільки вечерю йому зопсували. Тим більше, що забули засмажити печерички.

— А де ж Антоша?

Його при вечері не було.

І з того, як змішалась Софія Петровна, поясняючи щось нісенітне, як затиснула Ліда уста, він догадався, що од нього криють.

Але нічого не одповів.

Другого дня Аркадій Петрович прокинувсь в поганім настрою. Вже в тому, як Савка вніс воду і з грюком поставив на умивальник, а виходячи ляснув дверима, він почув неповагу до себе.

— «Знає, шельма, що мужики завтра одберуть землю, а з голодранцем нічого церемонії гнути»…

З'їв без апетиту сніданок і пішов по хазяйству. Обійшов сад, шпіхліри, тепер замкнені, під якими підкасана Мотря годувала гусей, порожні удень хліви, звідки з глибоких чорних отворів йшов їдкий запах.

Хурман на подвір'ю мив фаєтон.

Потому заглянув до стані. Там тупали коні та жували обрік, а при дверях лежала велика купа старого гною. Біля неї, поклавшись голоблями на траву, дрімала мокра бочка з водою.