пишно Устя, — а та шпилька на другий день зломилася, — і вона дурнувато зареготалась; її менша сестра теж не забула згадати за свою шпильку…
— У мене така була цікава, всі дівчата на вулиці задивлялися: „де ти таку шпильку достала?“ — і… погнулася… Мати нас лаяли-лаяли, — скінчила вона.
Короп уважно вислухав ці жалі, не розуміючи ще гаразд, до чого всі ці шпильки приколото, та раптом чуть не скрикнув: у нього обидві кешені на піджаці було застебнуто справжніми англійськими шпильками!..
Короп зрозумів… Він розстебнув ліву кешеню, висмикнув з неї англійську шпильку і подав її молодшій дочці. Дівчина простягла вже руку, та стара, більше для годиться, запротестувала:
— Що ви, хіба їм шпильки в моді…
— Це мій подарунок дівчатам, — сказав Короп, висмикуючи з правої кешені другу шпильку, і поклав її поруч з циркулем на столі.
— Спасибі, спасибі… Ой, які-ж славні шпильки, Усте! — сказала нарешті мати дочкам, подержавши в руках шпильку, додала: — подякуйте Василю Дмитровичу за шпильки, та налий їм молока стакан: ми отак молоком більше перебиваємося, бо такий скрут — ніколи ще такого не було…
— То право на „Бистрівщину“ наше по планах? — запитала вона Коропа, коли той допивав
