Сторінка:Конан Дойль. Захований клєйнод (Львів, 1924).djvu/31

Цю сторінку схвалено

— А чи була між ними друга біла з чорною смужкою?

— Так. Я навіть не могла ніколи їх відріжнити.

— Тепер я зрозумів усе і погнав що духу до того купця Брекінріджа. Але він вже встиг продати цілу партію і відмовився сказати кому. Так я згубив свою здобич. Сестра твердить, що я збожеволів, та й мені самому иноді здається, що трачу розум. Став злодієм і навіть не скористав зі свого злочину, для якого так легковажно зрікся чесного життя. Боже, змилуйся наді мною!

З сими словами сховав лице у долонях і вибухнув плачем.

Ми мовчали.

Нарешті Хольмс підвівся й відчиняючи двері сказав:

— Виходьте звідси!

— Що? Нехай вас Бог винагородить!

— Без зайвих слів, виходьте!

Не треба було далі заохочувати нашого гостя. В ту ж мить він зник за дверями. Далі почули ми його кроки на коритарі, потім на сходах і нарешті настала тиша.

— Властиво,  сказав Хольмс, запалюючи свою люльку,  я не обовязаний допомогати поліції, особливо коли вона сядає в калюжу. Наколиб справа обернулася зле для Горнера, тоді я виступлю. Але сей хлопець не буде свідчити проти нього і обвинувачення впаде само собою. Може я роблю помилку, увільняючи сього гультая, але,