2) «К вопросу о лечении гнойных плевритов», де розбирається питання про можливість лікувати деякі форми гнійних плевритів повторною пункцією плеври або дренажем її без резекцїї ребер.
3) «Памяти Ляенека» — промова, що її виголосив Теоф. Гавр. у засіданні Н. М. Т. 1926 року; це був блискучий змістом та зовнішньою формою твір, я б сказав — досконалий зразок такого характеру промов.
Моя спроба дата характеристику життя й діяльности Теофіла Гавриловича була б неповна, якби я не спинився ще на одній стороні його життя, що так властива йому й що малює нам образ Теоф. Гавр., як сім'янина; а надто, що це життя пройшло спочатку на тлі єднання його з його ріднею, а потім було тісно зв'язане з його власною родиною. Взаємна дружба та любов, що зв'язувала Т. Г. з його близькими родичами, не порушились, Відколи він одружився; досить згадати, як Теоф. Гавр. серед свого трудового року знаходив завжди 1–2 тижні, щоб поїхати до своєї сестри Марії Гаврилівни Новицької (Ковель, Острог), або, як Марія Гавр., лишаючи свою родину, довго жила в Теоф. Гавр., коли хтось із його родини хорів. Створивши свою сім'ю й маючи трьох дітей, він завжди приділяв їй увесь свій вільний час; вихованню дітей він міг приділити надто мало часу, бо лікарська й викладова діяльність відбирали йому багато годин його робочого дня; але загальні вказівки, напрямок Теоф. Гавр. подавав сам. Фактично виховувала діти Ганна Вікторівна. Години, проведені в сім'ї, були завжди дорогі Теоф. Гавр.; надто любив він літній час, коли, зібравши всіх коло столу, він міг читати їм уголос (до того ще й майстерно) своїх улюблених авторів, підбираючи зміст книжок так, щоб він підходив до віку дітей. Улюблені його автори були: Гоголь, Достоєвський (найбільше — «Братья Карамазовы»), звідкіль він узяв цитати для своєї кінцевої промови на сорокалітньому юбілеї, де малюється вбоге російське село); А. Чехов (надто «Дядя Ваня» й «Три сестры»), Лесков, Пушкін, Некрасов, Надсон; з пізніших — Щепкіна-Купернік, Шмельов; з чужоземних — В. Гюго, Діккенс, А. Мюссе, П. Льоті («Matelox»), Г. Сенкевич, Доде. Портрет Чехова завжди стояв на його столі до писання, а портрети Гоголя й Достоєвського висіли на стіні в його кабінеті. Багатьох з сучасних йому письменників він знав особисто, деякі користувалися з його лікарських порад. Із останніх я пригадую Короленка й Єлпатьєвського. Обидва вони удалися з листами до Теоф. Гавр., просячи призначити їм день і годину прийому, але Теоф. Гавр. зараз же сам відвідав їх. У Театральному музеї є лист Теоф. Гавр. до одного з берлінських професорів, де він просить виявити увагу його пацієнтові, відомому українському письменникові Старицькому. Карпенко-Карий і артистка М. Заньковецька були часті його пацієнти. Багато з прочитаного знав він на пам'ять і любив принагідно подавати цитати. Ось одна, улюблена Теоф. Гавр. (автор Littré): «Il faut vivre, comme si l'on devait mourir demain et il faut travailler, comme si l'on devait vivre toujours». З особливою увагою лікаря читав він твори, де змальовано психіку хорої людини; ці твори, як і все взагалі, добре пам'ятав і щохви-
