Тут часто була критика методів і наукових тверджень, що їх Теоф. Гавр. уважав за неможливе з тих чи тих причин подавати на лекціях, або наукових засіданнях. Для нас, лікарів, ці обходи були найцінніші й найкорисніші з усього клінічного навчання.
Наприкінці березня 1923 року в Берліні відбувався IV інтернаціональний з'їзд фізіотерапевтів. Теоф. Гавр. дістає запрошення від бюра з'їзду виступити з програмовою доповіддю, але він через родинні обставини, про що мова буде далі, не зміг виїхати за кордон.
Коли в Києві утворили науково-дослідчу катедру, що на чолі її стояв нині померлий товариш Теоф. Гавр.— проф. М. М. Волкович,— Теоф. Гавр, узяв на себе завідування її терапевтичної секції (з I/V 1923 року) і він керує роботою цієї секції до кінця свого життя. Праця в цій секції була така: 1) Теоф. Гавр, опрацьовував детального плана роботи для кожного аспіранта, а згодом наукового співробітника; 2) провадив наукові конференції співробітників катедри; 3) керував самою науковою роботою. Мало не всі співробітники секції працювали при факультетській терапевтичній клініці, бо до підготови суто наукової Теоф. Гавр, уважав за потрібне додавати й клінічну.
З терапевтичної секції науково-дослідчої катедри вийшло багато наукових праць.
Коли організувалась секція наукових робітників, Теоф. Гавр, обирають на члена бюра секції, й він працює на цій посаді 1921 і 1922 року, увіходить до медичної комісії секції й є один з активних організаторів санаторії для наукових робітників — спершу в Святошині, а потім на Лук'янівці на Отрадній вулиці, про що я вже казав. Йому доручають наукову кваліфікацію наукових робітників у галузі медицини. На прохання спілки Робос він консультує, коли розв'язують справу про добір хорих на курорти й до будинків відпочинку цієї спілки.
З 1921 року працює Теоф. Гавр, у Київському туб. інституті (названому його ім'ям уже по його смерті), як консультант, а пізніше, — як голова наукової ради інституту.
Свою участь у громадській боротьбі з туберкульозою в цей період Т. Г. виявив діяльністю в «Областном совещании» в справі туберкульози, виступаючи там як доповідач, а згодом, коли організувалась туберкульозна секція Є. Н. М. Т., взявся головувати в ній і складав там свої доповіді про туберкульозу.
Повернувшись до Києва (1921 р.), Теофіл Гаврилович, як і раніше, бере найжвавішу участь у всіх наукових товариствах м. Києва. Відзначу тут лише такі моменти: Т. Г. — голова Київського терапевтичного т-ва, голова Є. Н. М. Т., постійний доповідач в засіданнях Фізично-медичного т-ва. На знак пошани, Т. Г. — почесний довічний голова з 1918 року студентського Науково-клінічного т-ва. На знак того, що Т. Г. вважають за найвидатнішого фтизіятра та нефропатолога — його щороку запрошують читати лекції про туберкульозу та ниркові хороби лікарям при Київському клінічному інституті.
Кілька слів про Т. Г., як голову наукових товариств та з'їздів, що про
