Сторінка:Збірник пам'яті Академіка Теофіля Гавриловича Яновського. 1930.pdf/59

Цю сторінку схвалено

начав часто після нападу пілюлі, що їх звичайно і хорі називали «пілюлі Яновського».

Rp. Acidi arsenicosi 0,06
Kali carbonici 0,12
Solve in aqua dest. q. s.
Chinini bromati 6,0
Extr. belladon. 6,0
Succi liquirit. q. s. ut fiat pil.
№ 30 D. S. По 1 піл. тричі на
 день після поїдки.

При недокрів'ї, з збудженням нервової системи:

Rp. Sol. Fovleri 5,0
Natrii bromati
T-rae Valerianae 25,0
Aq. destill. 250,0
MDS. По чайній ложці в чарці
 води тричі на день під час
 поїдки. Випити 2—3 пляшечки,
 з перервами на 3—5 день.

Рекомендований, щоб знизити температуру в туберкульозних хорих, пірамідон він любив призначати в 3% розчині, дозуючи чайними ложками.

Як клініцист, Теоф. Гавр. і другою стороною подібний на проф. Захар'їна, пріоритет якого в цьому заперечує школа проф. С. П. Боткіна, а саме: в нього він запозичив уміння збирати анамнезу; в його руках цей діяґностичний метод піднесено на ступінь найвищої науки; не раз усю діяґнозу демонстрованого на лекції хорого навіть мало підготована студентська авдиторія ставила цілком точно лише на підставі анамнези, що її збирав Теоф. Гавр. Він не вважав, що на підставі самих допомічних діяґностичних методів, як от лябораторні дослідження, рентґен тощо, можна ставити діяґнозу; якщо вони не погоджувалися з клінічною діяґнозою, він на них не зважав; але коло ліжка хорого вичерпував завжди всі методи.

Його, як вдумливого лікаря, що не вважав медицину за абстрактну наукову доктрину, не задовольняли ані точні патолого-анатомічні діяґнози, ані знайдені етіологічні моменти, ба навіть можливість зовсім вилікувати дане захорування. За суть, основу медицини, правдивіше — за кінцеву її мету, він уважав функціональну діяґностику хорого органу на сьогоднішній день і на все майбутнє його пацієнтів. Він широко ставив свою проґнозу щодо хорого органу й головне — щодо всього організму.

У ряді статтів загального характера він виклав своє credo наукового лікаря. Мені здається, що найяскравіше це виявлено наприкінці його програмової доповіді на IV з'їзді російських терапевтів (1912 р.): «працювати далі за колишніх умов, за цілковитого убозтва ниркової діяґностики, лікувати хорого, не знавши, в якому саме стані та чи та з найважливіших функцій нирки, не знавши, навіщо ще здатна в даному випадку нирка, — сучасний лікар уже аж ніяк не може». Хоч подана цитата стосується функціональної діяґностики нирок, усе ж вона виявляє його вимоги до всіх розділів нутрішньої медицини.