лекції. Викладаючи ці лекції, він ще більше виявив свій лекторський хист, ніж у лекціях з діяґностики. У них просто, надзвичайно образною мовою викладав Теоф. Гавр. найскладніші питання нутрішньої медицини; він умів так фіксувати увагу студентів на головних моментах, що вони назавжди залишались у їхній пам'яті. Теоф. Гавр. вживав педагогічного способу притягати до розмови 2–3 студентів по черзі на кожній лекції, але робив це так вчасно й у міру, що не завантажував лекцію нудними діялогами, не робив її тягучою, що легко могло статися при такому способі.
Мова в Теоф. Гавр. була така барвиста, що багато тверджень фіксувалося в саме подаваних від нього формах. Ось деякі з них: відзначаючи антагоністів туберкульози, він каже: «бугорчатка рождает эмфизему и гибнет от нее», або «чахотка тонет в отеках нефрита, рожденного от нее»; «засохлими імортелями» називає він туберкульозних хроніків; діяльність лікаря коло важкого хорого на серце він порівнює з роботою рибалки, що вичерпує воду з човна, пливаючи морем; «ни привета, ни ответа» — говорив Теоф. Гавр., визначаючи надто велику тупість над новотворами в легенях.
Теоретичну частину лекції, побудовану на майстерній аналізі фактів, він ілюструє, крім демонстрації 1–2 клінічних хорих, ще й хорими взятими з його домашнього прийому; я не пам'ятаю, щоб хорий відмовився прийти на лекцію, бо всі вони знали, як уважає Теоф. Гавр. на їхню соромливість, і вірили, що ця демонстрація потрібна молодим лікарям. Бажаючи якнайміцніше зафіксувати в пам'яті слухачів якісь важливі факти, він уживав іноді способів, які ілюструвати можна буде таким прикладом, що його свідком був я сам років 8–9 тому, і що про нього нагадав мені нещодавно один лікар, тоді ще студент: на лекції хорий із легеневим кровохарканням; розбирали симптоми легеневої туберкульози; дійшовши до перкуторних ознак, Теоф. Гавр. на прохання студента, що брав участь у лекції, передає йому плесиметра й молоточка; і в той момент, як запанувала цілковита тиша, щоб краще вислухати тон легенів, і молоточок був піднятий для удару, раптом чути похапливий вигук Теоф. Гавр.: «А кровохаркання!» Студент зніяковів, а авдиторія на ціле життя пам'ятає, що перкутувати хорих із кровохарканням не можна. Підчас лекції Теоф. Гавр, вставляв два-три оповідання з своєї приватної практики. Ці епізоди подавав він звичайно в такій побутовій формі, що кожен ясно уявляв собі і хорого й усе оточення, неначе сам це все бачив; найчастіше ці оповідання були гумористичні, але тільки побутовою стороною, а по суті — завжди навчальні. Робив це Теоф. Гавр. на те, щоб дати деякий відпочинок напруженій увазі, що з нею звичайно слухали його лекцію; він не робив перерви серед лекцій і читав дві годині зряду. З усіх методів навчання в клініці він уважав лекції за найважливіші й найдоцільніші для студентів. До лекцій він готувався завжди; для цього вставав у ці дні о 6 год. вранці й переглядав відповідну літературу. Його лекції завжди починались о 8-ій год. вранці. Не раз ми просили Теоф. Гавр. видати їх, але через свою скромність він усе це відкладав; і тільки тепер, по його смерті, я сподіваюсь, хоч частина його лекцій, записана стенографічно, побачить світ. З 1905 до 1918 р. Теоф. Гавр. не пропустив жадної лекції й дуже цим у душі пишався. Зго-
