Тут Теоф. Гавр. описує особливий симптом гострих нефритів, що він його назвав «осовелостью», звертає увагу на задих, що залишається після нефриту, на його думку, через утому серця під час захорування (cor lassum); висловлює свої міркування про патогенезу й етіологію уремії й набряків.
«К вопросу о противопоказаниях к употреблению иода», надруковано в «Русском враче» за 1903 рік, № 28.
Тут Теоф. Гавр. категорично заперечує вживання препаратів йоду при туберкульозі, на підставі свого власного досвіду, і звертає увагу на активізаційні його властивості навіть на ті туберкульозні вогнища, що вже давно загоїлись.
«О нервных поносах», доповідь на 2-му з'їзді російських терапевтів; надруковано в «Русском враче» 1911 р. № 7, а так само й німецькою мовою в «Medizinische Klinik» 1911 р., № 36.
У цій статті Теоф. Гавр. описує клініку, етіологію й лікування нервової бігунки, пропонуючи проти неї 1) психотерапевтичне, 2) терапію збудження нервової системи, що на неї добре діють подорожі, і 3) препарати опію (його звичайний рецепт à la longue: Rp. T-ae opii simplex 5,0 + T-ae nuc. vomic. 10,0 + Elix. visc. Hoffm. 50,0 MDS. По 25–30 крп. тричі на день під час їжі).
«К перкуссии легочных верхушек при бугорчатке», надруковано в «Русском враче» 1912 р., № 28, і німецькою мовою в «Medizinische Klinik» 1912 р. № 44.
У цій роботі Теоф. Гавр. висуває твердження, що початкове захорування легеневих вершків може давати й зниження перкуторного тону (не обов'язкове підвищення).
«О терапевтическом значении поездок по Волге», промова на річному засіданні «Киевского общ. врачей», надруковано у «Врачебной газете» за 1912 рік, № 46.
Тут Теоф. Гавр. з власного досвіду перераховує всі цілющі чинники таких подорожів і подає детально опрацьовані вказівки, коли їх призначати.
«О способах функционального распознавания почечных болезней», програмова доповідь на 4-му з'їзді російських терапевтів р. 1912, надруковано в «Русском враче» за 1913 рік, № 6.
Це власне є огляд сучасних методів функціональної діяґностики, перевірених його досвідом і працями його школи; цікаво відзначити, що, ставши на бік французької клясифікації нефритів (Vidal-я, Castaigne й інших), що її він додержувався до 1923–24 р., він уже в той час у своїй доповіді) пише: «хоч як приваблює ця клясифікація хронічних нефритів з погляду типових для кожної з форм основних клінічних симптомів, все ж окремі форми його частенько сполучаються в тому самому випадку.
«К современному положению диэтетики при нефритах», доповідь на міжнародньому фізіотерапевтичному з'їзді 1913 р.; надруковано німецькою мовою в «Medizinische Klinik» 1913 р., № 35 і в «Русском враче» за 1913 р., № 39.
Зміст її — критика тодішньої дієти для нефритиків; він рекомендує цілий ряд опрацьованих од його учнів харчових продуктів і страв, що не роздратовують хору нирку. Головна думка — індивідуалізувати дієту залежно від форми нефриту.
Діставши призначення у військовому відомстві поверхкомплектного ординатора й завідувача клінічного відділу Київського військового клінічного шпиталю 22/VIII 1914 року, Теоф. Гавр. починає читати клінічні
