Сторінка:Збірник пам'яті Академіка Теофіля Гавриловича Яновського. 1930.pdf/46

Цю сторінку схвалено

Року 1903 в числі 10 осіб Т. Г. конкурує на катедру діяґностики Новоросійського університету і, по бальотуванні, медичний факультет подає міністрові народньої освіти на затвердження двох осіб: Т. Г. і прив.-доц. Вальтера; міністер затвердив останнього, але вже за один рік, а саме 17/VIII 1904 року Теофіла Гавриловича обрано й міністер затвердив екстра-ординарним професором катедри госпітальної терапевтичної клініки того ж таки Новоросійського у-ту. З сумом виряджають кияни свого улюбленого лікаря до Одеси. Київська міська управа окремою грамотою на його ім'я дякує Теофілові Гавриловичу за високо корисну діяльність на медичній ниві (16/IX 1904 р.).

Тут я ще раз хочу підкреслити, що до кожного нового етапу своєї діяльности Т. Г. підходить озброєний знаннями і власним досвідом; клініку прийняв він, залишивши за собою 21 рік лікарського життя.


В Одесі Т. Г. одержує порожній відділ старої Міської лікарні на Херсонській вулиці, де він і мав устаткувати наново засновувану госпітальну терапевтичну клініку; приміщення невелике, дуже бідно умебльоване, без допомічного для наукових і клінічних цілей устаткування. Разом із ним приїхав з Києва його учень, д-р В. А. Поліновський. Крім нього, постійні співробітники в роботі були: д-р Ставракі (нині проф. Одеського медінституту), д-р Гаврілов, д-р Бурдон і д-р А. Д. Галай. Присутність д-ра В. А. Поліновського була дуже дорога Теофілові Гавриловичу, бо він знав методи його викладання і був приятель його родині. Велику підтримку в самому університеті Т. Г. мав в особі проф. Подвисоцького.

Одержавши зовсім непристосоване приміщення для клініки, Т. Г. одразу почав уживати заходів, щоб збудувати нову клініку.

Курс лекцій був відкритий вступною лекцією на тему: «Спроба клясифікувати лікарські заходи при лікуванні нутрішніх хороб». Т. Г. з першої ж лекції здобув пошану до себе й любов; його лекції були завжди повні. Згадана лекція, на мій погляд, має особливе значіння, бо тут уперше Т. Г. подав свої думки узагальнюючого характеру, свою думку, вироблену на підставі довгого досвіду.

Цей, порівняльно короткий одеський період життя Теоф. Гавр. завжди згадував з задоволенням: тут, в Одесі, він був хазяїн свого часу майже протягом цілого року. Він ще не встиг увійти в громадське життя міста, а з другого боку, як говорив у своєму слові на засіданні «Одесского терапевтического общества» проф. Ставракі, тут в Одесі ще не встигли вивчити його чутливу натуру і не встигли визискувати його добре почуття в піклуванні про ближнього. «Одеса, — каже Т. Г., — дала мені змогу спинитися й окинути оком пройдену путь»; значіння цього він конкретніше з'ясував у своїй промові на II Всеукраїнському з'їзді терапевтів: «Варто… спинитися на момент, щоб, окинувши оком пройдену путь…, оцінити етапи її… і найкращі накреслити шляхи до дальшої мети». Така була завжди методика наукової роботи Т. Г., як власної, так і загального спрямовання його клініки, що жила його думками. Він довго виношував у собі ті чи ті наукові ідеї, довго обмірковував можливість їх перевірити і їхню вартість;