лобачимо нижче. Від кінця 70 рр. з'являється на Браславщині «доктор ботаніки та хемії» рабин Марко Шепсель, що був, видимо, виходнем із Галичини. Іменуючи себе в офіційних записах скорочено «доктором медицини» або повним титулом — «вчений доктор медицини, різними академіями випробуваний»[1], Шепсель осідає з початку 80 рр. у Вінниці й робить тут блискучу кар'єру та стає незабаром справжнім світилом, а також відкриває у Вінниці першу відому нам аптеку.
За конституцією 1775 р., на право відкрити аптеку належало одержати спеціяльний привілей[2] і, видимо, аптека Шепселя такого привілею не мала, а до того власник аптеки не встановив належних взаємин із місцевими органами влади, бо 1782 р. йому цю аптеку запечатано. Як свідчить переведений того року урядовий огляд зіпсованих аптечних медикаментів, Шепсель мав через це чималі збитки й примушений був навіть на деякий час від'їхати до Уманя й там відкрити аптеку. Здобувши таку науку, Шепсель незабаром встановив добрі взаємини з старостинським урядом і, повернувшись до столиці воєводства, не тільки здобув від нього право на дальше функціонування аптеки, але іменем скарбу Вінницького староства надано йому було ще й дім на закладення аптеки. Відтоді починається кар'єра Шепселя й на кінець 80 рр. був він загально визнане «світило». Економ Вінницького староства Я. Жарчинський складає з Шепселем іменем скарбу 14/X 1789 контракт на 4 роки, іменуючи його доктором староства та лікарем команди жовнірів 2. ґродського батальйону. Зобов'язавшись утримувати для лікування жовнірів власну аптеку, а також і лікувати жовнірів, Шепсель мав за це все одержати від староства за 4 роки чималу суму — 200 черв. зл., тобто 3.600 зл. п. Окрім того Шепсель завідує цього періоду лазаретом хоругви Кавалерії Народової поручника Денбіцького, постачаючи до лазарету також і ліки[3].
Як свідчать численні актові записи від 1785 р., Шепсель (інакше — Марко Рабин) був одним з найбагатших комерсантів Браславського воєводства. Зокрема мав він 1785–1789 рр. в Уманю, в центральній частині міста біля ратушу, прибутковий дім з 9-ма крамницями та десятим трактиром, виорендовуючи 3 крамниці під трактир по 8½ карбованців на рік за кожну, одну маленьку крамницю за 6 карб., більшу під бакалію за 12 карб., а окрім цього крамницю колишньої аптеки за 15 карб.[4]. Належав також Шепселеві при кінці 80 рр. дім у Вінниці, в найцентральнішій частині Ринку, проданий 1791 р. шлт. Доманєвському за 3.000 зл. п. В оцьому будинкові утримував безперечно Шепсель шинковий дім, бо 1789 р. він стоїть у реєстрі євреїв-шинкарів.[5]. Як свідчить запис з 1/I 1787, мав Шепсель 1786 р. комерційні взаємини навіть із закордоном тодішньої Речі Посполитої — на Херсонщині. Так, за постановою Браславської Пограничної Комісії, стягає він по векселю з меш-
