Цікаві деякі місця з цієї лекції. Кажучи про побудника tbc, що його знайшов Кох, і про те, як його виявити, Т. Г. застерігає проти надмірного захоплення цим способом діяґностики tbc, протестує проти відкидання колишніх діяґностичних методів, цитує слова Gerhardt-а, що формулював думку цих ентузіястів: «Навіщо перкутувати? Ми будемо фарбувати харкотиння й з кількости tbc-них паличок не тільки розпізнаємо сухоти, але навіть і характер перебігу. В іншому місці своєї лекції він підкреслює профіляктичне значіння нового методу і наприкінці намагається погодити тодішні пояснення імунітету. Взагалі ця лекція тим цікава, що Т. Г., бувши сам терапевтом, поперше, перерахував у ній усі ті завдання, що стоять перед бактеріологією, щоб вона могла задовольнити потреби діяґностики, і подруге — систематизує терапевтичні методи бактеріології.
Здобувши право самостійно викладати, Т. Г. починає читати свій перший необов'язковий курс на тему: «Клінічна мікроскопія й бактеріологія». Ці лекції відразу виявили хист Т. Г., як лектора: його авдиторію наповнили студенти й лікарі. Пізніше студенти виявили свою увагу й пошану до нього, подарувавши йому з зворушливим написом книгу «Врачебная диагностика» О. Зайферта й Ф. Мюллера, вид. студ.-мед. у російському перекладі 1899 р. Протягом дальших років Т. Г. читав курс лекцій інфекційних захорувань.
22/XI 1890 року він залишає посаду помічника прозектора при катедрі фізіології, а з листопада 1891 року — посаду лікаря Київської 4 гімназії. 1892 р. Санітарна рада Київського міського самоврядування обирає його на посаду прозектора й завідувача лябораторії Олександрівської лікарні (нині Жовтневої), звідки вийшло багато видатних робітників медичного світу, що їхніми йменнями пишається медицина нашої батьківщини. Досить зазначити, що там розпочали свою діяльність і розвинулися видатні наукові діячі: проф. Образцов, проф. Волкович, Теофіл Гаврилович і ряд інших осіб. Сміливо можна сказати, що ця лікарня була наукова школа для дуже багатьох професорів і талановитих лікарів-практиків. Її наукова рада була справжня наукова установа, де робили доповіді й обмінювалися думками ординатори (завідувачі) відділів різних фахів. Цю школу перейшов також і Теофіл Гаврилович. Він одвідував засідання цієї ради (спершу як прозектор, а згодом як ординатор). У звітах цих засідань ми можемо знайти виступи й доповіді Т. Г. й його учнів. У лютому 1907 року його обирають на голову Наукової ради лікарні. Діставши в своє завідування прозекторський стіл Олександрівської лікарні, Т. Г. поринає в студіювання патологічної анатомії й їде вдосконалюватися за кордон р. 1894, діставши відрядження на 4 місяці — з квітня до серпня. Там він оселяється в Ляйпцізі, вивчає патологічну анатомію в Бірх-Гіршвальда й його асистента доцента Шморля. Одночасно, познайомившись із видатним терапевтом проф. Куршманом і проф. Гофманом, записується на їхні курси для лікарів; з їхнього дозволу відвідує обходи хорих у клініці проф. Куршмана й амбуляторний прийом, що ним керував проф. Гофман; слухає їхні клінічні лекції для студентів. З доручення проф. Куршмана провадить він у клініці наукову роботу, мавши постійно зносини з його асистентом доктором Гісом.
У листах цієї доби звучить найщиріше почуття вдячности цим особам за їхнє до нього ставлення.
