шити матеріяльний стан її, він дає лекції учням своєї гімназії. З гімназіяльною «колонією» Барцева він підтримуе дружній зв'язок — вони бачаться й далі поза стінами гімназії. Батьки Т. Г. оселились на Подолі. Гавр. Іван., тішачись з успіхів свого сина, все ж уважав, що гімназіяльної освіти не досить, щоб розвинути всебічно його здібності. Сухий клясицизм, що панував тоді в гімназії, Гавр. Іван. хотів пожвавити мистецтвом, — він примусив Т. Г. брати лекції музики (скрипка) й співів; не мавши хоч трохи помітних голосових даних, Т. Г. брав тільки невеличку участь у гімназіяльному хорі. Т. Г. полюбив музику й співи; часто відвідував оперу. Вже бувши професором, Т. Г. показував своїм дітям браму тієї садиби, де він жив у той час; під цією брамою він пролазив до себе, повертаючись із театру пізньої ночі додому й не хтівши нікого турбувати.
Р. 1878 Т. Г. скінчив 3-тю гімназію з золотим медалем, і його першого записано на «золоту дошку», бо це був перший випуск гімназії; скінчило тільки 8 чоловіка.
Важко сказати, чому саме Т. Г. вибрав потім медичний факультет, бо дисципліни гімназіяльного курсу мали загально-освітній характер з великим ухилом у бік давніх мов (8–9 тижневих годин). З природознавства ж вивчали тільки елементи. Отже гімназія не могла зародити в Т. Г. любови до медицини. Мені здається, що розгадки цього треба шукати в самій родині, саме в тому, що батько його цікавився прикладною медициною; він мав, як я вже казав раніше, медичні книжки; до того ж, тоді почали хоріти його мати й брат Сергій, а перед тим померла сестра Катерина. Картина страждань близьких людей, бажання полегшити їх, звичайно, не могли не відіграти в цьому чималої ролі, — так про це, принаймні гадає П. Л. Когут.
Ще в 8-ій клясі гімназії Т. Г. не вагаючись вибрв собі свою майбутню спеціяльність. Восени р. 1878 він вступає на медичний факультет Київського університету. В університеті він цілком захопився наукою. Зустрічаючись із своїми старими шкільними товарищами, він каже: «Я такий занятий, що дивуюсь, де медики беруть час відвідувати театри, — я ввесь час віддаю потрібним заняттям і ледве управляюсь із ними». А Т. Г. мав великі здібності; надзвичайну пам'ять свою він зберіг до останніх днів. Пам'ятаю, нас дивувала гострота його пам'яті, — він, наприклад, міг легко пригадати точну адресу й прізвище хорого, що його одвідував тільки один раз багато років тому; він знав усіх лікарів, з якими зустрічався, наймення й по батькові, не кажучи вже про прізвище, а число їм — леґіон. Як людина допитливого розуму, він не задовольнявся загальною освітою, здобутою в гімназії. Певну можливість поширити її йому дає університет, — і він одвідує багато лекцій з цікавих для нього дисциплін на інших факультетах, дарма що обтяжений медичною роботою. Зберігся розклад лекцій I курсу, де Т. Г. серед дисциплін медичного факультету вписав для себе години таких лекцій, як політична економія, римське право, історія новітньої літератури, історія стародавньої літератури, історія стародавньої філософії, переклад і пояснення Мольєра. Навіть останні роки життя він із захопленням згадує прекрасні лекції проф. Малініна про Турґєнєва
