Сторінка:Етнографічний збірник Т.35.djvu/106

Ця сторінка ще не вичитана

72

72

72 Лиш одна душка та й потапала, Ба й грішна була та й в море впала, Бо согрішила отцу й матери, І неділеньку ни шінувала. Як я душки всі поперевозив, Як звіели си та я буйні вітри, Морем, кораблем, заколибалп — Тогди та душка в море упала, В море упала та й ни пропала. Нирав я в море та її тричі до дна, Та її ни пропала душка нї - одна. А за сим словом — тривайте здорові! Зі збірки Онуфрія Савчука — Ясенів Горіїиний, пов. Косів. Б. Ми си и зви шли в вашим домочку, В вашим домочку, ек у дворочку. Ми вам скажемо пишну пісмочку, Пишну пісмочку, ек молитвочку. Я в ваших домах тисові столи, А по тих столах ерчі скатерти, Є по скатертах крутї колачі, Є поза стілю сиде светїї. Котрі светїї? Господь из Петром. Ой сидет собі, говорет собі: Ой Петре, Петре! Послугож моя, Послужиж мене, встріть Николая! Прийшов Никола напередь Бога, Передь Богом став, на коліна впав: Прости ми, Боже, шо сми зогрішив, Шо сми зогрішив, шо сми си барив! На синих морях, на перевозах, Сімсот душечок я перевозив. Одна душечка з тих потапала, Йа потапала, бо грипі на була, Шо неділеньки ни шінувала, Витпу й матери все видрікала. Єк в море впала, тамки потала. Хтож ї вратував? Светий Николай. Светий Николай всім нам помагай.