Поема.
В кінець змучений журбою,
Раз північною добою,
Я схилив ся, задрімав,
Над одним старинним твором,
Над забутим мисли взором,
Що велику славу мав.
Коли чую: стук роздав ся,
Стук роздав ся з двору мого…
Подорожний заблукав ся
Та прибивсь до двору мого,
Подорожний — більш нїчого.
Близько грудня се творилось.
Кругом пітьмою все крилось;
Меркло вугілля в печі.
Ждав я ранку, ждав я сьвіту:
Нї привіту, нї одвіту;
Занудив ся я ждучи…
