Цю сторінку схвалено
II.
Закохав ся я в вас до нестями…
Як се сталось? — Ви знати бажали:
Та чого менї сумно за вами?
Мою молодість ви нагадали!
З марівничого вашого зору
Швидко одслїд злинає печали,
Сьвітла втїха що-раз бере гору…
Мою молодість ви нагадали!
З вас у думцї очий я не зрушу:
Краса ваша — се ті ідеали,
Що на час озаряють нам душу…
Мою молодість ви нагадали !
Туга знов побраталась зі мною:
Бо надїї дурні позгасали…
Поминувши мене стороною,
Мою молодість ви нагадали!
III.
Тьохне соловейко, чи запахне ружа,
Тай нема нїчого, і тепло мина,
Замісць його душу огортає стужа…
Деж сьвята весна?
Все чогось шукає иншого людина…
Поцїлунки щирі… де їх дальший слїд!
Що на сьвітї певне? За зміною зміна…
Се вже з роду в рід!
