Сторінка:Доля. Пересьпіви Павла Граба (1897).pdf/35

Цю сторінку схвалено



Отак і квітонька села:
Біди не знаючи, росла
Голубка-дївчина, як ось —
 На веснї лїт,
Де лихо нагле не взялось,
 Побило цьвіт.

Така-ж і доленька сьпівця:
Швиряють хвилї скрізь пловця,
Обвисне тьма, не видно зір;
 А він жене
Хиткий свій човен, поки вир
 Не заплисне.

Так добрий не втече від злих:
Працює з малечок малих,
Не скажеш, щоб „сякий-такий“,
 А сльози ллє…
Не тут для праведних покій,
 А в небі є !

Журюсь… А може вже черга
Давно й на мене пристига,
Життє — не счуєш ся й коли —
 Плуг відбере,
І все замовкне в царстві мли,
 На вік замре!