Сторінка:Доля. Пересьпіви Павла Граба (1897).pdf/32

Цю сторінку схвалено

Сон стуляє й мандрівцеви очи…
Колиши мене, ненько моя!

В боротьбі крила стратила я…
Боже! На що-ж отак покохала?
Сьвітла молодість даром пропала…
Колиши мене, ненько моя!

ШЕЛЛЇ.

Повій, вітре, згромадь хмари,
Страшну бурю нідними,
Реви, прірво, валяй скали;
Вдарте з силою громи!

На всї боки плискай, море,
Шуміть, сосни вікові…
Враз оплачте людське горе,
Злийте туги сьвітові!

РОБЕРТ БОРНС.

I. Льорд Грегорі.

Яка темна ся ніч! Куди дїтись від тьми!
Вітер зьвіром завив на просторі.
Коло замку твого обливаюсь слїзми:
Відчини менї, льорде Грегорі!