На розпяттї в тім покляв ся Тай зо сьвітом розпрощав ся; Зникла смутку тїнь На обличчі непорушнім, А чернець звичаєм слушним Проказав: „амінь!“ У церковній огорожі Поховали труп вельможі, Що рабам дав жить; Він зітлїв; віки минули; Давно всї вже позабули, Хто в трунї лежить. Але його добре дїло Поміж людом живе цїло, Ходить з роду в рід; Все пишнїйш росте та зріє, Яснїйш зіроньки зоріє Того вчинку плід!
Спи, дитинонько, спи, та зростай мов сокіл! Батько твій був народним героєм, Твоя мати — краса чарувала окіл, — Вічна память їм з тихим покоєм! Спи, дитинонько, спи, та зростай мов сокіл! Все дістанеш — і ниви, і луки;
