I. Сон невольника.
Він заснув, кукурудзу жнучи,
Не зважав на пекельну жару:
Як упав із серпом у руцї,
Так і спить головою в пилу;
Весь розхріставсь, — і в снї отому
Рідний край увижав ся йому.
Тихо Нїгер котивсь по піску…
Він царем собі знов похожав
Попід пальмами там в холодку,
Поглядаючи, зір розважав:
Каравани спускали ся з гір,
І дзвенїв їх брязкучий убір.
Знов він бачив свій давнїй куток,
Знов дививсь на дружину свою,
Обіймав своїх любих дїток,
Раював наче справдї в раю,
