Сторінка:Доля. Пересьпіви Павла Граба (1897).pdf/13

Цю сторінку схвалено



Ми як дїтки собі
Не давались журбі,
В королївстві морської землї;
Ми кохались не так,
Як кохаєть ся всяк, —
Я та любонька Аннабель-Лї.
Покохали ся ми:
Серафими самі
З неба заздріти нам почали.

Через те-ж то воно
І счинилось давно,
В королївстві морської землї:
З хмари вітер дмухнув,
Він зимою війнув,
Повійнув він на Аннабель-Лї.
От зійшов ся у слїд
Із плачем сумний рід
І від мене її узяли,
Щоб на вік положить —
Там, де нинї лежить, —
В королївстві морської землї.

Частки наших сьвятих
Не зазнали утїх
Серафими, що в раї жили.
От і стало ся так
[Як се відає всяк
В королївстві морської землї]: