Цю сторінку схвалено
ДОБРОЛЮБОВ
На що ви менї руки звязали,
Пелюшками мене сповили,
Шлях до щастя на вік заказали,
З перших днїв на журбу віддали?
Ще носити менї не минеть ся
І кайданів усяких і мук;
Скільки їх за життя обвинеть ся
Коло серця ярливих гадюк!
З часів давних нерушні звичаї,
Сподобання та примхи людські,
Припис моди на всякі злучаї, —
Ох, які вони будуть тяжкі!
Не держіть же хоч змалку в неволї,
Грудьми повними дайте зітхнуть,
Щоб хоч дїцтво колись, в лютім горі,
Добрим словом я міг спомянуть!
ФРУГ.
Настане — вірю я — година:
Загине розбрат на землї;
Складеть ся скрізь одна родина:
Заблескотить в кромішній млї
Знамено сьвітла і свободи,
Воскреснуть правда і любов,
Зберуть до купи всї народи,
Не потече вже більше кров.
