№ 2
25
цією несподіваною для мене стрічею, що не здолав знайти у себе а ні жодного словечка, щоб як-небудь розважити безсчасного страждальця. Я стояв, немов скамьянілий, на одному місці і тільки дивувався тому, що зробили літа з дорогим для мене, по згадкам, чоловіком. „Ох, літа, літа, що ви творите"! Поминуло вісім год, і за ті роки зовсім здоровий, бравий парубок, завзятий танцюриста, великий чудомор зробився сліпим старцем, хирим, з розпухлим лицем, тремтячими руками і роздутим животом. І ось він, бідолаха, усе ридає і ридає і, не вважаючи на видиме своє силкування, ніяк не здолає спинити своіх сліз. „І звідкіля ці сльози у мене берутця? Сліпий же я, а дивись ти, як сльози течуть"!... — Та що ж з тобою сталось, голубчику мій, що ти сліпий та |
слабий такий зробивсь? поспитав нарешті я, подавивши в серці свойому великий сум. — Та що? Бодай би і не казати що!... І тут сліпець розповів міні, як у нього якось-то, дуже палкого і ясного літнього дня, в возовицю хліба із степу на тік, несподівано заболіли очі. Спершу вони боліли не-с-так кріпко, а потім де далі, і усе дужче і дужче, і очі йому усе більше і більше уклякали. Ходив він і до баби-знахурки,і до якогосьто селянського лікаря, нарешті і до земського дохтура, але усе було даремно: ні од кого не запоміг собі ні помочі, ні полегкісті і потім того зовсім осліп. До того ще захопив собі десь-то пропасницю, яка мучила його кілька місяців безупинно і нарешті викликала йому водянку. Живучи в одному дворі і в одній хаті з рідним братом своім, |
| На місці цього тексту повинне бути зображення. To use the entire page scan as a placeholder, edit this page and replace "{{missing image}}" with "{{raw image|Дніпрові хвилі. №2 (1912).djvu/5}}". Otherwise, if you are able to provide the image then please do so. For guidance, see en:Wikisource:Image guidelines and en:Help:Adding images. |
