— Мені хотілося б учинити щось, — палко звернулася вона до нього. — Я б воліла, щоб вони всі позамерзали на шляху, або щоб з ними трапилося нещастя якесь, поки прийдуть першими ті, що з Лев'ячого Моря.
— Ви справді накличете на нас якесь лихо, — засміявся він.
— Не в тім річ, — сказала вона швидко. — Я знаю все населення Лев'ячого Моря, кожного з окрема, і це справжні люди. Вони голодували в цій країні за старих часів і, наче велетні, працювали коло її розвитку. Я пережила тяжкі часи на Койокуки разом з ними, коли ще була маленькою дівчинкою. Я пережила з ними голод на Бирч-Крік і голод на Форті Майл. Вони герої і заслуговують нагороди, а тут тисячі смаркачів, що не вміють навіть, як слід, забити стовпів, пруть за милі попереду них. А тепер вибачте за мою промову. Я мушу берегти дух, бо не знаю, коли ви з рештою інших переженете мене та тата.
Більше не було розмови між Джой та Смоком з годину, або щось коло того, хоч він помітив, що вона тихенько про щось розмовляє з батьком.
— Я їх знаю, — сказав Шорті Смокові. — Це старий Луїс Ґастель справжній шукач золота. А це певне, його дочка. Він прибув до цієї країни так давно, що ніхто не може пригадати, та привіз з собою дівчинку, що була немовлям. Він та Бітлз були товаришами, і вони пустили першого катера до Койокука.
— Я, гадаю, нам нема потреби випереджати їх, — сказав Смок. — Ми на чолі походу, і нас тільки четверо.
Шорті погодився, і друга година проминула в мовчанні; вони швидко посувалися наперед. Біля сьомої години темряву прорізав останній промінь північного сяйва, і вони побачили на сході шлях, що йшов поміж вкритих снігом гір.
— Скво-Крік! — гукнула Джой.
Нарешті! — зрадів Шорті. — Ми мусимо там бути через якихось пів години, за моїм обрахунком. Я хочу вже дати ногам відпочити.
На цьому місці Дайський шлях, вкритий нерівними шматками криги, стрімко збочував через Юкон до східнього берега, і тут вони мусіли покинути добре вторований великий шлях, зійти на кригу та йти ледве помітною, майже невтоптаною стежкою, що йшла понад західнім берегом.
Луїс Ґастель, що йшов спереду, підсховзнувся в темряві на нерівній кризі і сів, схопившись обома руками за щиколоток. Він з
