кровно родова спільнота (народ), що впродовж віків на спільній землі витворила спільну мову, звичаї і віру, змагаючи постійно до самозбереження і гатункового росту, проявила в цілому ряді поколінь спільні ідеї, задуми, заповіти, зуміла керувати сама собою, творити самостійне життя, збудувати власну державу і дальше змагає за всебічний свій розвиток, за духову єдність і політичну незалежність та соборність. Спільна підсвідома невпинна воля наших предків (одвічна стихія), творити власне вільне життя і могучість (ідея — провідна думка — дух стихії), що зродилась ще тоді, коли сплила перша капля крові в обороні нашої землі, через цілі віки спонукувала наших предків ходити в походи, боронити кордони і навіть віддати життя за Батьківщину, сьогодні наказує нам боротись за відродження Нації в самостійній державі і буде вести майбутнє покоління до слави, величі, могучості. Українська Нація розположена на границі Європи і Азії (в Декалогу — на грані двох світів), сусідувала з західними державами, як Литва, Польща, Чехія, а на схід з азійськими народами і племенами (черкесами, осетинцями, кіргізами). Туди на схід на далекі степові простори Україна несла світло культури.
З нутра Азії від найдавніших часів проходили страшними навалами дикі азійські орди (татарська потопа). Тому то українська нація майже всю свою історію заповнила героїчною боротьбою проти цих кочовничих орд, обороняючи сама себе, свої землі, а тим самим західні народи перед руїною. В тій боротьбі виплекав український народ героїчну духовість — сприймати життя, боротьбу: лицарські прикмети, і загартувався в боях, освячуючи рідну землю кров'ю найкращих своїх синів.
В сьогоднішній боротьбі проти новітніх нащадків азійської орди, сталінських імперіялістів, сповняє
