ЧОЛОВІКИ. Тихо, Олоферно! (Вони обезброюють Олоферно, що хотів кинутись на Гюбету. Під той час жінки зникають через бокові двері.)
ОЛОФЕРНО (одбиваючись). Божуся Богом!
ГЮБЕТА. Ви так віршуєте Богом, що порозганяли дам. Ви дуже недотепний кавалєр.
ДЖЕПО. Це правда. Що з ними сталося?
МАФІО. Вони злякалися. Ніж сяє, жінка тікає.
АСКАНІО. Ну, то вони повернуться.
ОЛОФЕРНО (погрожуючись до Гюбети). Я знайду тебе завтра, бісів Бельверано.
ГЮБЕТА. Завтра, скільки хочете! (Олоферно сідає, похитуючись з досадою. Гюбета регочеться.) Це безглуздя! Розігнати найгарніших жінок Ферари ножем, завинутим у сонет! Розсердитися з приводу віршів! Дійсно, в нього є крила. Це не чоловік, а птиця. Сидить на сідалі й спить на одній нозі, оцей Олоферно!
ДЖЕПО. Годі, годі, заспокойтесь, панове. Ви завтра вранці чемно переріжете один одному горлянку. Іменем Юпітера, ви принаймні битиметеся шаблями, а не ножами.
АСКАНІО. До речі, справді, де ми поділи свої шаблі?
ДОН АПОСТОЛО. Хіба ви забули, що нам сказали покинути їх у передпокої?
ГЮБЕТА. Це було дуже обачно, бо инакше ми побилися-б на очах у дам. Від того почервонів-би й флямандець, що пяніє од тютюну.
ДЖЕНАРО. Дійсно, обережність до речі!
