Сторінка:Гюґо В. Люкреція Борджія (Відень, 1920).pdf/89

Цю сторінку схвалено

ДОН АЛЬФОНСО. Мій любий, сіньор Макіавелі не раз казав мені, що в таких випадках найкраще, щоб принци сами обробляли свої справи.

РУСТІҐЕЛО. Ваша високість, я чую, хтось іде.

ДОН АЛЬФОНСО. Притулимось до стіни. (Вони ховаються в темряву під бальконом. — Приходить Мафіо у святковому убранні, приспівуючи; він стукає в двері до Дженаро.)

Ява II.
ДОН АЛЬФОНСО і РУСТІҐЕЛО, сховані; МАФІО, ДЖЕНАРО.

МАФІО. Дженаро! (Двері одчиняються, Дженаро виходить.)

ДЖЕНАРО. Це ти, Мафіо? Входь.

МАФІО. Ні. Я тільки маю сказати тобі два слова. Чи ти рішуче не прийдеш сьогодня вечеряти у принцеси Неґроні?

ДЖЕНАРО. Мене не запрохано.

МАФІО. Я познайомлю тебе.

ДЖЕНАРО. Є друга причина. Я мушу сказати тобі її. Я їду.

МАФІО. Як, ти їдеш?

ДЖЕНАРО. За чверть години.

МАФІО. Через що?

ДЖЕНАРО. Я скажу тобі те у Венеції.

МАФІО. Справа кохання?

ДЖЕНАРО. Так, кохання.