нете говорити мені про цю огидну жінку, то наші шаблі заблищать на сонці!
ДОНА ЛЮКРЕЦІЯ (на бальконі, до себе). О, горе!
МАФІО. Ми жартуємо, Дженаро. Але мені здається, ми маємо право говорити тобі про цю даму, коли ти носиш її кольори.
ДЖЕНАРО. Що ти хочеш сказати?
МАФІО (показуючи шарф на ньому). Цей шарф?
ДЖЕПО. Це дійсно кольори Люкреції Борджія.
ДЖЕНАРО. Мені прислала його Фіамета.
МАФІО. Ти віриш тому. Люкреція так звеліла сказати тобі. Але це вона вишила для тебе шарф своїми власними руками.
ДЖЕНАРО. А ти відкіля знаєш це, Мафіо? Хто сказав тобі?
МАФІО. Твій джура, підкуплений нею, що передав тобі цей шарф.
ДЖЕНАРО. Прокляття! (Він зриває шарф, рве його на шматки й кидає під ноги.)
ДОНА ЛЮКРЕЦІЯ (на бік). О, горе! (Вона зачиняє жалюзі, зникає.)
МАФІО. Проте ця жінка надзвичайно гарна.
ДЖЕПО. Так, але щось небезпечне відбивається на її красі.
МАФІО. Це золотий дукат з одбитком сатани.
ДЖЕНАРО. О, хай буде проклята ця Люкреція Борджія! Ви кажете, що вона кохає мене?
