Сторінка:Гюґо В. Люкреція Борджія (Відень, 1920).pdf/53

Цю сторінку схвалено

годня увечері мене запрохано на вечерю до принцеси Неґроні, в яку я закохався до загину, і я не хочу мати вигляд втікача перед найгарнішою жінкою у Ферарі.

ОЛОФЕРНО. Тебе запрохано сьогодня на вечерю до принцеси Неґроні?

ДЖЕПО. Так.

ОЛОФЕРНО. І мене.

АСКАНІО. І мене.

ДОН АПОСТОЛО. І мене.

МАФІО. І мене.

ГЮБЕТА (виступаючи з-за колони). І мене, панове.

ДЖЕПО. Дивись, пан де Бельверано! Добре, то ми підемо всі разом. Це буде весела вечірка. Доброго здоровля, пане де Бельверано.

ГЮБЕТА. Даруй вам, Боже, довгого віку, сіньоре Джепо!

МАФІО (тихо до Джепо). Я може здамся вам дуже боязким, Джепо. Але-ж, як-що ви хочете повірити мені, то ми не підемо сьогодня на цю вечерю. Палац Неґроні сумежний з герцоґським палацом і крім того я не маю великого довірря до цього сіньора Бельверана.

ДЖЕПО (тихо). Чи ви не збожеволіли, Мафіо? Неґроні найчарівніша жінка, я закоханий, кажу вам, а де Бельверано достойний чоловік. Я довідувався про нього й про його рід. Мій батько був разом з його батьком при облозі Ґренади в тисяча чотириста вісімдесять якомусь році.